Імплантація дозволяє відновити втрачений зуб за допомогою конструкції, яка фіксується безпосередньо в кістковій тканині щелепи. Однак для стабільного встановлення імпланта важливо, щоб у потрібній ділянці було достатньо кістки за висотою та шириною.
Після втрати зуба кісткова тканина поступово перебудовується і може зменшуватися в об’ємі. Особливо помітними такі зміни можуть бути, якщо зуб був видалений давно, у ділянці було запалення, травма або значне руйнування тканин.
Якщо наявного об’єму кістки недостатньо для правильного положення імпланта, стоматолог-хірург може рекомендувати кісткову пластику.
Розберемося, що це за процедура, коли вона дійсно потрібна, які існують методи та чи завжди через неї доводиться відкладати встановлення імпланта.
Що таке кісткова пластика в стоматології?
Кісткова пластика, або кісткова аугментація, — це група хірургічних методів, спрямованих на збільшення або відновлення об’єму кісткової тканини щелепи в ділянці майбутньої імплантації.
Основна мета процедури полягає не просто в тому, щоб «додати кістку», а в тому, щоб створити умови для встановлення імпланта в правильному положенні та забезпечити його достатньою кістковою опорою.
Cambridge University Hospitals визначає bone grafting як метод збільшення кількості кістки в щелепі для оптимального розташування дентального імпланта.
Не кожному пацієнту перед імплантацією потрібна кісткова пластика. Її необхідність визначають після огляду та оцінки анатомії конкретної ділянки.
Чому після втрати зуба зменшується об’єм кістки?
Кісткова тканина щелепи постійно перебудовується.
Поки зуб знаходиться на своєму місці, навантаження під час жування передається через його корінь на навколишню кісткову тканину. Після видалення зуба ця ділянка більше не отримує такого самого функціонального навантаження.
Починається природне ремоделювання альвеолярного відростка — тієї частини щелепи, де раніше знаходився зуб.
Найбільш виражені зміни можуть відбуватися в перші місяці після видалення. Саме тому, якщо в майбутньому планується встановлення імпланта, бажано обговорити подальше відновлення зуба зі стоматологом ще до видалення або незабаром після нього.
Зменшення об’єму кістки не означає, що через кілька років імплантація стане неможливою. Однак у частини пацієнтів перед нею може знадобитися додаткова підготовка.
Коли потрібна кісткова пластика перед імплантацією?
Головним показанням є недостатній об’єм кісткової тканини для встановлення імпланта в запланованому положенні.
Така ситуація може виникнути з різних причин.
Зуб був видалений давно
Чим більше часу минуло після втрати зуба, тим більше могла змінитися анатомія альвеолярного гребеня.
У когось навіть через кілька років залишається достатньо кісткової тканини для стандартної імплантації. В іншого пацієнта дефіцит може бути значним.
Тому строк після видалення сам по собі не визначає необхідність пластики — потрібна діагностика.
Значне запалення біля кореня зуба
Хронічні запальні процеси можуть супроводжуватися руйнуванням навколишньої кісткової тканини.
Якщо зуб видаляють через виражене запалення, після операції може залишитися дефект, який потрібно врахувати при плануванні майбутнього імпланта.
Травматичне видалення або пошкодження кістки
Іноді частина кісткової стінки лунки може бути втрачена через складне видалення, попередню травму або особливості анатомії.
У таких випадках лікар оцінює, чи достатньо залишкової кісткової тканини для імпланта.
Вроджені або анатомічні особливості
У деяких людей альвеолярний гребінь від природи вузький.
Тоді навіть без значної атрофії може не вистачати ширини для встановлення імпланта потрібного діаметра у правильній ортопедичній позиції.
Міжнародний ITI Consensus зазначає, що при недостатній ширині альвеолярного гребеня горизонтальна аугментація може бути показана для створення умов для правильного встановлення імпланта.
Наслідки пародонтиту
При тяжких захворюваннях тканин пародонта може відбуватися поступова втрата кістки навколо зубів.
Якщо такий зуб згодом доводиться видаляти, на місці майбутньої імплантації іноді вже існує значний дефіцит тканин.
Ділянка верхніх жувальних зубів
В області верхніх премолярів і молярів ситуацію додатково ускладнює близькість верхньощелепної пазухи.
Якщо між ротовою порожниною та дном пазухи залишається недостатньо кісткової тканини для імпланта, може знадобитися спеціальний вид кісткової пластики — синус-ліфтинг.
Cambridge University Hospitals описує синус-ліфтинг як поширену хірургічну процедуру, що створює необхідний об’єм кістки під верхньощелепною пазухою для встановлення імплантів.
Як визначають, чи достатньо кістки для імпланта?
Лише за зовнішнім оглядом точно оцінити об’єм кісткової тканини неможливо.
Тому перед імплантацією проводиться діагностика.
Стоматолог оцінює:
- – ширину альвеолярного гребеня;
- – висоту кістки;
- – форму майбутньої ділянки імплантації;
- – положення сусідніх зубів;
- – розташування нижньощелепного нерва;
- – відстань до верхньощелепної пазухи;
- – стан тканин після попереднього видалення зуба;
- – можливість правильного позиціонування майбутнього імпланта.
Для цього часто застосовують тривимірну рентгенологічну діагностику — КТ або конусно-променеву комп’ютерну томографію.
Саме тому рішення про кісткову пластику має прийматися не «на око», а після повноцінної стоматологічної діагностики та планування лікування.
Чи завжди при недостатній кістці потрібна пластика?
Ні.
Кісткова пластика не повинна проводитися автоматично кожному пацієнту, який давно втратив зуб.
Сучасна імплантологія має різні варіанти лікування. Іноді наявного об’єму кістки достатньо для встановлення імпланта без додаткових процедур.
В інших випадках можна підібрати інший розмір або положення імпланта, якщо це відповідає клінічним та ортопедичним вимогам.
Але якщо дефіцит тканин не дозволяє правильно та стабільно встановити імплант, спроба уникнути кісткової пластики лише заради скорочення строків лікування може бути невиправданою.
План має визначатися насамперед майбутнім положенням зуба, станом тканин і прогнозом лікування.
Які види кісткової пластики існують?
Єдиного універсального методу немає. Вибір залежить від розміру та типу дефекту.
Направлена кісткова регенерація
Один із поширених способів — направлена кісткова регенерація.
У ділянку дефіциту поміщають кістковий або кістковозамінний матеріал, а для його стабілізації та створення необхідних умов для регенерації можуть використовувати спеціальну мембрану.
Такий метод часто застосовують при локальних дефектах альвеолярного гребеня.
Кістковий блок
При більш значному дефіциті іноді застосовують блокову кісткову пластику.
Для збільшення об’єму ділянки використовується фрагмент кісткової тканини, який фіксується в зоні майбутньої імплантації.
ITI Consensus відзначає, що аутогенна блокова кісткова пластика є ефективним і передбачуваним методом реконструкції значно атрофованих альвеолярних гребенів перед імплантацією.
Синус-ліфтинг
Це окрема процедура, яка застосовується у бокових ділянках верхньої щелепи.
Лікар обережно піднімає мембрану верхньощелепної пазухи та створює простір для кісткового матеріалу.
Синус-ліфтинг може бути відкритим або закритим — конкретна методика залежить від анатомічних умов і запланованого лікування.
Збереження лунки після видалення зуба
Якщо ще до видалення відомо, що в майбутньому планується імплантація, лікар може розглянути методи збереження об’єму альвеолярного гребеня.
Їхнє завдання — мінімізувати зміни тканин і створити кращі умови для майбутнього встановлення імпланта.
Це одна з причин, чому планувати майбутнє відновлення зуба краще ще до його видалення.
Який матеріал використовують для кісткової пластики?
Залежно від клінічної ситуації можуть використовуватися різні матеріали або їх комбінації.
До них належать:
- – власна кісткова тканина пацієнта;
- – донорські кісткові матеріали;
- – матеріали тваринного походження, спеціально оброблені для медичного застосування;
- – синтетичні кістковозамінні матеріали.
Вибір залежить від виду дефекту, обсягу необхідної реконструкції та методики, яку застосовує хірург.
Пацієнту не потрібно самостійно визначати, який матеріал «кращий». Це частина хірургічного планування.
Чи можна одночасно зробити кісткову пластику та встановити імплант?
Так, у певних клінічних ситуаціях це можливо.
Якщо дефіцит кісткової тканини відносно невеликий і лікар може забезпечити достатню первинну стабільність імпланта, аугментацію та імплантацію іноді проводять під час однієї операції.
AAID зазначає, що при невеликому дефіциті кістки в окремих випадках імплант може бути встановлений одночасно з кістковою пластикою.
Якщо дефект значний, лікування частіше розділяють на етапи:
- – проводять кісткову пластику;
- – дають тканинам час для загоєння та перебудови;
- – виконують контрольну діагностику;
- – встановлюють імплант.
Саме тому загальна тривалість лікування у двох пацієнтів із відсутнім зубом може суттєво відрізнятися.
Скільки приживається кістковий матеріал?
Точний строк залежить від виду пластики, обсягу дефекту, матеріалу, локалізації та індивідуального загоєння.
У випадках, коли кісткова пластика проводиться окремим етапом, перед встановленням імпланта часто потрібно кілька місяців.
Guys and St Thomas’ NHS Foundation Trust вказує, що в більшості випадків після кісткової пластики дають приблизно 3–6 місяців на загоєння перед наступним етапом імплантації.
Однак це не універсальний строк для кожного пацієнта.
Після великих реконструкцій період може бути довшим, а при невеликій одночасній аугментації окремого очікування перед встановленням імпланта взагалі може не бути.
Як проходить кісткова пластика?
Конкретний протокол залежить від обраної методики.
У загальному вигляді лікування може включати:
- – місцеве знеболення;
- – доступ до ділянки дефіциту;
- – підготовку кісткової тканини;
- – внесення або фіксацію матеріалу;
- – за необхідності встановлення мембрани;
- – закриття операційної ділянки;
- – період загоєння та контрольні огляди.
Якщо кісткова пластика виконується одночасно з імплантацією, під час тієї ж операції встановлюють і дентальний імплант.
При великих дефектах послідовність може бути складнішою.
Чи боляче робити кісткову пластику?
Під час самої процедури використовується анестезія.
Після операції можливі:
- – набряк;
- – помірний біль;
- – відчуття натягнення;
- – синці;
- – тимчасовий дискомфорт під час прийому їжі.
Ступінь реакції залежить від обсягу втручання.
При невеликій локальній аугментації відновлення зазвичай простіше, ніж після масштабної кісткової реконструкції.
Лікар після операції надає рекомендації щодо догляду, харчування, гігієни та, за показаннями, призначає медикаментозну терапію.
Що не можна робити після кісткової пластики?
Рекомендації залежать від проведеної операції, тому пріоритет мають інструкції вашого хірурга.
Зазвичай важливо:
- – не травмувати операційну ділянку;
- – підтримувати гігієну відповідно до рекомендацій;
- – не пропускати контрольні огляди;
- – дотримуватися режиму прийому призначених препаратів;
- – тимчасово уникати значного фізичного навантаження, якщо це рекомендував лікар;
- – не палити, оскільки куріння може негативно впливати на загоєння.
Після синус-ліфтингу можуть діяти окремі обмеження, пов’язані з тиском у верхньощелепній пазусі.
Які ускладнення можливі?
Кісткова пластика є хірургічним втручанням, тому повністю виключити ризики неможливо.
Можливі:
- – набряк і післяопераційний біль;
- – кровотеча;
- – інфікування;
- – розходження країв рани;
- – часткова втрата кісткового матеріалу;
- – недостатнє формування нового об’єму тканини;
- – потреба в додатковому втручанні.
При синус-ліфтингу існують також специфічні ризики, пов’язані з мембраною верхньощелепної пазухи.
Перед операцією стоматолог-хірург має пояснити пацієнту особливості обраної методики, прогноз і можливі ускладнення.
Чи можна уникнути кісткової пластики?
Іноді — так, але не завжди це буде правильним рішенням.
Сучасні методи імплантації зубів дозволяють працювати з різними клінічними ситуаціями. Проте головною метою має бути не уникнення додаткової процедури будь-якою ціною, а створення стабільного та прогнозованого результату.
Якщо для правильного положення імпланта кісткової тканини достатньо, пластика не потрібна.
Якщо її не вистачає, лікар може рекомендувати аугментацію або запропонувати альтернативний план лікування.
Остаточний вибір робиться після діагностики.
Чи потрібна кісткова пластика після кожного видалення зуба?
Ні.
Багато імплантів встановлюються без попереднього нарощування кісткової тканини.
Кісткова пластика потрібна лише тоді, коли анатомічних умов недостатньо для запланованого лікування.
Більше того, у деяких ситуаціях імплант можна встановити безпосередньо після видалення зуба або провести невелику аугментацію одночасно з імплантацією.
Саме тому двом людям після видалення однакових зубів стоматолог може запропонувати абсолютно різні протоколи.
Коли краще звернутися до стоматолога, якщо планується імплантація?
Ідеально — ще до видалення проблемного зуба.
Це дозволяє стоматологу одразу оцінити:
- – можливість одномоментної імплантації;
- – необхідність збереження лунки;
- – стан кісткової тканини;
- – потребу в майбутній аугментації;
- – можливість тимчасового протезування;
- – приблизну тривалість усього лікування.
Якщо зуб уже видалений давно, це також не привід відмовлятися від консультації.
За результатами КТ можна визначити фактичний об’єм тканин та скласти індивідуальний план.
Кісткова пластика перед імплантацією у Києві: з чого почати?
Першим кроком має бути не сама операція, а консультація та діагностика.
Після огляду стоматолог оцінює стан ротової порожнини, аналізує тривимірні знімки та планує положення майбутнього імпланта.
Тільки після цього можна відповісти на три головні питання:
- – чи потрібна кісткова пластика;
- – який метод підійде у конкретній ситуації;
- – чи можна одночасно встановити імплант.
Такий підхід дозволяє розглядати кісткову пластику не як окрему процедуру, а як частину загального плану відновлення втраченого зуба.
Висновок
Кісткова пластика перед імплантацією потрібна не кожному пацієнту.
Її проводять тоді, коли наявного об’єму кісткової тканини недостатньо для правильного та стабільного встановлення імпланта. Причиною можуть бути тривала відсутність зуба, запальні процеси, пародонтит, травма, анатомічно вузький альвеолярний гребінь або особливості верхньощелепної пазухи.
Існують різні методи відновлення кісткової тканини — від локальної направленої регенерації до блокової пластики та синус-ліфтингу.
У частині випадків кісткову пластику можна провести одночасно з установленням імпланта. При значному дефіциті лікування розділяють на кілька етапів і дають тканинам кілька місяців для загоєння.
Визначити, чи потрібна кісткова пластика конкретному пацієнту, можна лише після огляду, тривимірної діагностики та планування майбутнього протезування.