Імплантація зубів може проходити за різними хірургічними протоколами. Під час консультації пацієнт може почути терміни «одноетапна» та «двоетапна імплантація», але без пояснення різниця між ними не завжди зрозуміла.
Іноді одноетапну імплантацію помилково ототожнюють із встановленням імпланта відразу після видалення зуба або з отриманням готового постійного зуба за один день. Насправді це різні поняття.
Одноетапний і двоетапний протоколи насамперед відрізняються способом загоєння імпланта та кількістю хірургічних втручань до початку постійного протезування.
Розберемо, як проходять обидва методи, кому вони можуть підходити та за якими критеріями стоматолог обирає оптимальний варіант.
Що таке одноетапна імплантація?
При одноетапному хірургічному протоколі імплант встановлюють у кісткову тканину під час однієї операції, а його загоювальна частина залишається доступною над рівнем ясен.
Тобто після встановлення імпланта не потрібно повністю закривати його м’якими тканинами з наступним повторним хірургічним відкриттям.
Cambridge University Hospitals описує одноетапну процедуру як встановлення імпланта під час одного хірургічного втручання, після якого невелика металева частина над імплантом залишається видимою в ротовій порожнині.
Leeds Teaching Hospitals також зазначає, що при відносно простому встановленні імпланта загоювальний компонент може бути встановлений одразу і залишатися над рівнем ясен.
Після періоду остеоінтеграції стоматолог може перейти до ортопедичного етапу — виготовлення та встановлення майбутньої коронки або іншої конструкції.
Як проходить одноетапна імплантація?
У загальному вигляді лікування складається з кількох кроків:
- 1. консультація та діагностика;
- 2. планування положення майбутнього імпланта;
- 3. місцева анестезія;
- 4. встановлення імпланта у кісткову тканину;
- 5. встановлення загоювального компонента;
- 6. ушивання тканин навколо нього;
- 7. період загоєння та остеоінтеграції;
- 8. виготовлення ортопедичної конструкції.
Таким чином, імплант не потрібно повторно хірургічно відкривати після загоєння.
Це одна з головних переваг такого протоколу.
Переваги одноетапного протоколу
Для правильно підібраного пацієнта одноетапний підхід може мати кілька переваг.
Менше хірургічних втручань
Після загоєння не потрібна окрема операція для відкриття імпланта.
Простішим може бути ортопедичний етап
Після завершення остеоінтеграції доступ до імпланта вже сформований.
Формування м’яких тканин відбувається під час загоєння
Ясна загоюються навколо загоювального компонента, що може спростити подальший перехід до протезування.
Однак менша кількість хірургічних втручань не означає, що одноетапний протокол автоматично є кращим для кожного пацієнта.
Що таке двоетапна імплантація?
При двоетапному протоколі після встановлення імпланта його закривають м’якими тканинами.
Імплант протягом періоду остеоінтеграції знаходиться під яснами та не контактує безпосередньо з ротовою порожниною.
Після завершення основного періоду загоєння проводять друге, значно менше хірургічне втручання.
Стоматолог відкриває ділянку імпланта та встановлює компонент для формування ясен.
Cambridge University Hospitals описує двоетапний протокол як дві хірургічні процедури: спочатку імплант розміщують у кістці та закривають яснами, а пізніше виконують невелику процедуру для його відкриття та з’єднання з ротовою порожниною.
Як проходить двоетапна імплантація?
Перший етап включає:
- – діагностику;
- – планування;
- – встановлення імпланта;
- – встановлення заглушки;
- – закриття імпланта яснами;
- – ушивання операційної ділянки.
Далі починається період остеоінтеграції.
Коли лікар переконується, що імплант має необхідну стабільність, проводиться другий хірургічний етап.
Під час нього:
- 1. робиться невеликий доступ до імпланта;
- 2. видаляється заглушка;
- 3. встановлюється формувач ясен;
- 4. тканинам дають час сформувати потрібний контур;
- 5. після цього переходять до виготовлення коронки.
Друге втручання зазвичай значно менше за першу операцію.
Навіщо ховати імплант під яснами?
Головною ідеєю двоетапного протоколу є створення захищених умов для періоду загоєння.
Поки імплант знаходиться під м’якими тканинами, він не виступає в ротову порожнину.
Такий підхід може бути доцільним у клінічних ситуаціях, де лікар хоче мінімізувати ризик небажаного механічного навантаження під час остеоінтеграції.
Вибір протоколу залежить не лише від самого імпланта, а й від кістки, м’яких тканин, первинної стабільності та загального плану майбутнього протезування.
Коли стоматолог може рекомендувати двоетапний протокол?
Рішення завжди приймається індивідуально.
Двоетапний підхід може розглядатися, якщо:
- – потрібен максимально захищений період загоєння;
- – первинна стабільність імпланта не дозволяє планувати раннє навантаження;
- – одночасно виконувалася значна кісткова пластика;
- – необхідно уникнути небажаного тиску на ділянку;
- – клінічна ситуація є складнішою;
- – лікар вважає закрите загоєння більш прогнозованим у конкретному випадку.
Сам факт застосування двоетапного протоколу не означає, що імплантація «гірша» або складніша.
Це просто інша стратегія загоєння.
Який протокол використовують при кістковій пластиці?
Якщо одночасно зі встановленням імпланта необхідно відновити значний об’єм кісткової тканини, лікар може віддати перевагу більш захищеному загоєнню.
Однак це не абсолютне правило.
Невелику аугментацію в окремих випадках можна поєднати і з одноетапним протоколом.
Тому питання «кісткова пластика = обов’язково два етапи» неправильне.
Значення мають:
- – обсяг дефекту;
- – тип кісткової пластики;
- – стабільність імпланта;
- – стан м’яких тканин;
- – можливість захистити ділянку від навантаження.
Саме для цього перед операцією проводиться детальне планування.
Одноетапна імплантація — це імплант одразу після видалення?
Не обов’язково.
Ці поняття описують різні характеристики лікування.
Негайне встановлення імпланта означає, що імплант встановлюють у лунку безпосередньо після видалення зуба.
AAID саме так визначає immediate implant — видалення зуба та встановлення імпланта в цій самій ділянці під час однієї процедури.
Одноетапна імплантація описує спосіб загоєння імпланта, коли його загоювальна частина залишається над рівнем ясен.
Тому теоретично можливі різні комбінації.
Наприклад, імплант можна встановити в загоєну кістку й провести одноетапний протокол.
Або встановити імплант після видалення зуба, але обрати іншу схему загоєння залежно від клінічної ситуації.
Чи означає одноетапна імплантація «зуб за один день»?
Також ні.
Це одна з найпоширеніших плутанин.
Одноетапний хірургічний протокол сам по собі не означає, що на імплант одразу встановлять постійну коронку.
Потрібно розрізняти три поняття:
- – встановлення імпланта;
- – спосіб його загоєння;
- – момент навантаження ортопедичною конструкцією.
Навіть якщо загоювальний компонент залишається над яснами, самому імпланту все одно потрібен час для інтеграції з кістковою тканиною.
Негайне або раннє навантаження є окремим клінічним протоколом і залежить, зокрема, від первинної стабільності та інших факторів. ITI окремо класифікує протоколи встановлення імпланта та протоколи його навантаження.
Тому фраза «одноетапна імплантація» не повинна автоматично сприйматися як «готовий постійний зуб за один день».
Що таке остеоінтеграція?
Незалежно від того, застосовується одноетапний чи двоетапний протокол, після встановлення імпланта починається остеоінтеграція.
Це процес формування стабільного контакту між поверхнею імпланта та кістковою тканиною.
Він потребує часу.
Саме в цей період важливо уникати небажаного навантаження на імплант і виконувати рекомендації стоматолога.
Загальний процес імплантації часто включає передопераційну оцінку, за потреби кісткову пластику, встановлення імпланта та подальше протезування. Guy’s and St Thomas’ NHS описує саме таку послідовність лікування.
Скільки часу займає одноетапна та двоетапна імплантація?
Не можна сказати, що одноетапний протокол завжди скорочує загальний строк лікування вдвічі.
Основну частину часу часто займає не друга невелика операція, а біологічне загоєння імпланта та, за потреби, кісткової тканини.
Тривалість залежить від:
- – локалізації імпланта;
- – якості та об’єму кістки;
- – первинної стабільності;
- – проведення кісткової пластики;
- – загального стану здоров’я;
- – обраного протоколу навантаження;
- – індивідуальної швидкості загоєння.
Тому два пацієнти, яким встановили однакові системи імплантів, можуть мати різні строки лікування.
Що таке первинна стабільність імпланта?
Після встановлення імплант повинен мати механічну стабільність у кістковій тканині.
Вона залежить від:
- – якості кістки;
- – її об’єму;
- – розміру та конструкції імпланта;
- – підготовки ложа;
- – анатомії ділянки.
Висока первинна стабільність може розширювати можливості щодо протоколу загоєння та навантаження.
Але це лише один із факторів.
Лікар також оцінює м’які тканини, естетичну зону, майбутню коронку, прикус та ризик надмірного механічного навантаження.
Яка імплантація краща — одноетапна чи двоетапна?
Універсальної відповіді немає.
Не можна сказати:
одноетапна — сучасна, а двоетапна — застаріла.
Обидва підходи використовуються у сучасній імплантології.
Правильним є той протокол, який відповідає конкретній клінічній ситуації.
При простому встановленні імпланта з хорошою стабільністю одноетапне загоєння може бути зручним і дозволити уникнути другого хірургічного втручання.
У складнішій ситуації двоетапний протокол може забезпечити необхідний захист імпланта під час загоєння.
Тому вибір повинен робитися не за рекламною назвою методики, а після діагностики.
Яка діагностика потрібна перед вибором протоколу?
Планування починається з огляду ротової порожнини.
Стоматолог оцінює:
- – стан ясен;
- – кісткову тканину;
- – прикус;
- – сусідні зуби;
- – зону майбутнього протезування;
- – загальний стан ротової порожнини.
Для тривимірної оцінки анатомії може проводитися КТ.
На основі цих даних лікар визначає:
- – положення імпланта;
- – його розмір;
- – необхідність кісткової пластики;
- – можливість одноетапного загоєння;
- – строки протезування.
На основі цих даних лікар визначає положення імпланта, його розмір, необхідність кісткової пластики, можливість одноетапного загоєння та строки протезування. Саме такий комплексний підхід використовується під час встановлення зубних імплантів, оскільки метод лікування має підбиратися відповідно до анатомії та потреб конкретного пацієнта.
Чи може метод змінитися під час операції?
Так, іноді остаточне рішення щодо способу загоєння приймається після встановлення імпланта.
До операції стоматолог має попередній план на основі КТ та клінічного огляду.
Але лише під час процедури можна остаточно оцінити:
- – фактичну первинну стабільність;
- – стан кісткової тканини;
- – стан м’яких тканин;
- – необхідність додаткової аугментації.
Тому в окремих випадках хірург може скоригувати початкову тактику.
Це не означає, що лікування було неправильно заплановане. Навпаки, індивідуальна адаптація протоколу є частиною клінічної роботи.
Чи потрібна друга операція при двоетапній імплантації?
Так, але зазвичай вона набагато менша за встановлення самого імпланта.
Її мета — отримати доступ до імпланта, який загоювався під яснами.
Після цього встановлюють формувач ясен.
Далі м’яким тканинам дають час сформуватися навколо майбутнього зуба.
Потім починається ортопедичний етап.
Чи болюча друга операція?
Процедура проводиться із застосуванням місцевого знеболення.
Оскільки імплант уже знаходиться в кістці, другий етап зазвичай менш масштабний, ніж його первинне встановлення.
Після втручання можливі:
- – локальна чутливість;
- – невеликий набряк;
- – дискомфорт у ділянці ясен.
Індивідуальна реакція може відрізнятися.
Пацієнту потрібно виконувати рекомендації лікаря та контролювати стан операційної ділянки.
Що відбувається після приживлення імпланта?
Після завершення загоєння починається ортопедичний етап.
Стоматолог оцінює стабільність імпланта та стан навколишніх тканин.
Далі можуть проводитися:
- – цифрове сканування або зняття відбитків;
- – підбір абатмента;
- – виготовлення тимчасової конструкції;
- – формування профілю ясен;
- – виготовлення постійної коронки.
Кінцева мета однакова незалежно від хірургічного протоколу — отримати стабільну, функціональну та естетичну ортопедичну конструкцію.
Що запитати стоматолога перед імплантацією?
Перед лікуванням варто уточнити:
- – який протокол планується;
- – чому лікар рекомендує саме його;
- – чи достатньо кісткової тканини;
- – чи потрібна кісткова пластика;
- – скільки приблизно триватиме загоєння;
- – коли можна буде встановити коронку;
- – чи буде тимчасовий зуб;
- – скільки хірургічних втручань передбачається.
Так пацієнт буде розуміти не лише назву методики, а весь маршрут лікування.
Висновок
Одноетапна та двоетапна імплантація — це два варіанти хірургічного загоєння дентального імпланта.
При одноетапному протоколі загоювальна частина імпланта залишається над рівнем ясен відразу після його встановлення, тому додаткова операція для відкриття імпланта зазвичай не потрібна.
При двоетапному протоколі імплант спочатку повністю закривають яснами. Після завершення основного періоду остеоінтеграції проводять невелике друге втручання, відкривають імплант та встановлюють формувач ясен.
Не існує методу, який був би найкращим для всіх пацієнтів. Вибір залежить від стану кісткової тканини, первинної стабільності імпланта, необхідності кісткової пластики, стану ясен та майбутнього плану протезування.
Тому оптимальний протокол визначає стоматолог після діагностики та індивідуального планування лікування.